vova_comment (vova_comment) wrote,
vova_comment
vova_comment

Самчики. Екскурсія маєтком

1
Село Самчики розкинулось на березі річки Случ, в 15 кілометрах від міста Старокостянтинів, що у Хмельницькій області, біля автодороги H03, Житомир- Чернівці.
В наш час село відоме своїм музейом - садибою. До села можна дістатись власним автомобілем або громадським транспортом. Від зупинки до садиби близько 1,5 км.  В селі дуже легко зорієнтуватись, від зупинки все по прямій і праворуч, де одразу можна побачити гуральню. Будівля гуральні збереглася, але її стан бажає бути кращим. На іншому боці видно музей. Село Самчики вперше під цією назвою (до того Замчики, від замку-сторожі) волості Кузьминської Кременецького замку, згадується в його описові 1545 року. Тоді ж, король польський Сигизмунд І дарує його Костянтинові Івановичу Острозькому, приписуючи до волості Костянтинівської. У володінні князів Острозьких село Самчики знаходилося до 1620 року, відтак через шлюбні родинні зв’язки – належить відомим в українській історії князівським родинам Заславських, Любомирських, Сангушків.
1. Будівля гуральні
без имени-1927-2
З липня 1715 р., прийшовши з Мазовії (Польща), Ян Сам’юель Хоєцький ординаційним правом держання отримує село. В селі в цей час, за архівними документами, проживало всього 8 чоловік.  У 1725 р. на лівому березі річки Случ, поодаль сіл Самчики й Остриківці (нині одна з вулиць Самчиків), він закладає свою резиденцію та зводить  старий палац, він зберігся частково, зараз там лікарня. А в підвалах палацу знімалися кадри до серіалу "Зачароване кохання".  Цей палац носив в собі характер оборонної споруди, тому що ця територія потерпала від набігів татар.
2. Вид на палац з іншого берега
без имени-1930-2
1737 року, за дозволом Януша- Олександра Сангушко, Ян-Самюель Хоєцький переписує Самчики й Остриківці синові Францискові-Казимирові, котрий в 1771 році закінчує будівництво побіля Самчиків кляштору-резиденції ордену маріянців, що пізніше стане розбратом поміж Любомирськими й Хоєцьким. Франциск-Казимир Хоєцький з дружиною Катериною Пшилюцькою мав трьох синів: Юзефа (ченця-маріянця, через що побудований кляштор), Хіларія  і Яна Непомука; обіймав посади войського брацлавського (1744р.), підвоєводи Київського (1757р.), хорунжого Житомирського, пізніше Київського (1774р.). В 1789 році Франциск-Казимир Хоєцький помирає, дідичем Самчиків й Остриківець стає син Ян Непомук Хоєцький (1748-1817), кавалер орденів Орла Білого й Святого Станіслава. Ян Непомук заперечував Торговицьку  конференцію, був прихильником Конституції 3 травня 1791р., пізніше маршалок шляхти Махновецького повіту (Київщина). Утримував калік, сиріт, старців, платив податки за убогих селян, будував як і батько костели, монастирі.
3. Міст через річку Случ
без имени-1937-2
Володіли Хоєцькі маєтком до 1791 року коли в довгій судовій тяганині з Любомирськими, на право тримання села (результати Кольбашевської транзакції), вони програли й вимушені були покинути маєток. Любомирські крім того не хотіли бачити на своїх землях католиків.
4. Млин
без имени-1940-2
Невдовзі вимушені випустити із своїх рук село Самчики й Любомирські. Зробив це Марцін Любомирський, продавши село старості гайсинському  Пьотру Чечелеві (1754 - 1843 рр.). Пьотр Чечель був правнуком фундатора маєтку Самчики Яна Сам’юеля Хоєцького й внуком Франциска Казимира Хоєцького. Мати – Катерина Хоєцька була дочкою Яна Хоєцького, брата Франциска Казимира Хоєцького.
5.
без имени-1941-2
Рід Чечелів прийшов з Литви, справжнє їхнє прізвище Судимонти. Псевдонім Чечелі походить від родового місця перебування села Чечелівка на річці Чечва (сьогодні село неподалік м. Гайсина Вінницької області).
Для розбудови садиби було запрошено найкращих зодчих, скульпторів, художників, паркетників, столярів, майстрів паркової справи того часу.  Творцем ансамблю був польський архітектор Якуб Кубицький, автор королівського палацу в Варшаві, а ліплення, скульптури левів та горельєфів богинь парадного порталу виконав італієць Жан Батісто Цагляно.
На початку ХІХ ст. (1801 р.) архітектура маєтку набуває рослинного декоративного оздоблення – парку за проектом реконструкції парку Хоєцьких, ландшафтного архітекта ірландця Діоніса МакКлера в модному тоді стилі – англійському (ландшафтному природному).
6.
без имени-2094-2
У парку було створено унікальний «сад у мурах», призначений для вирощування теплолюбних дерев, які не переносять різких і холодних західних вітрів (персики, помаранчі тощо). Серед інших палацово-паркових ансамблів на території всієї України ділянка такого призначення – «Мур» – виокремлювалась на терені парку «Олександрія» у Білій Церкві (1797–1880-і).
7. Сад у мурах
без имени-2090
 Пьотр Чечель одружувався тричі. Мав дітей лише від першого шлюбу: п’ять дочок і двох синів – Ксаверія (1786 - 1823 рр.) та Яна (1788 - 1843 рр.).   Після смерті Яна Чечель, в 1843 році, догляд за маєтком і ведення справ лягає на плечі його дружини Людвіки Якубовської.  З 1851 року дідичем маєтку стає син Яна і Людвіки Чечелів – Якуб (Яків).  Якуб продовжував традиції батька й діда, як в господарській так і в культурній, освітній діяльності. В 1854 році засновує в маєтку Самчики чи не найпершу у Волинській губернії, а може, й в Україні сільську музичну школу. Керувати школою і маєтковим оркестром запрошує із Житомира відомого композитора, диригента, скрипаля Родеріка Брауна (1817 - 1861 рр.). У школі навчались сільські хлопчаки віком 10 - 17 років гри на духових та струнно-смичкових інструментах.
8. Сад у мурах
без имени-2092
У маєтку знаходили притулок польські політичні діячі, переслідувані російською державою. В спілкуванні з ними формувались погляди на суспільне життя Якуба Чечеля. Й коли вибухнуло Друге польське повстання 1863 року на Правобережній Україні Якуб Чечель стає у його ряди. Недарма опісля поділів Польщі маєтки відіграють роль своєрідних патріотичних центрів. Повстанці ставили за мету звільнення Польщі з-під російської влади, відновлення польської держави, ліквідацію кріпацтва, стани з їх привілеями мали бути скасовані, українці мали право на самовизначення.
В бою під Салихою Старокостятинівського повіту, Якуб Чечель загинув.
9.
без имени-2097
Царський уряд вдався до репресій і терору. Жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні були страчені, тисячі вислані до Сибіру. Майно учасників конфіскувалося; почалося зросійщення краю; полякам не дозволялося купувати нові маєтки, вони виплачували контрибуцію. 26 січня 1867 року з аукціону («з молотка») маєток  купує за  51000 рублів, купець 1-ої гільдії з Житомира Купріян Абрамович Ляшков. Ляшков був надзвичайно помітною постаттю в історії м. Житомира. 1875-1882рр. був Житомирським міським головою.
Різне майно з маєтку купують місцеві купці, меблі палацу продаються також з аукціону. Керує маєтком Самчики син Ляшкова – Парфентій, гуляка й картяр. Невдовзі Купріян Ляшков продає маєток за швидко ростучі борги.
10.
без имени-2068
З 1870 року новим власником маєтку стає московський дворянин Іван Олександрович Угрімов (1837-1905 рр.), історик за освітою. Маєток у Ляшкова купує Алєксандр Івановіч Угрімов, який продавши свій родовий маєток “Мокроє” в Тульській губернії, набуває Самчики для сина Івана, що взяв шлюб із Марією Павловной Долгово-Сабуровою.  Алєксандр Івановіч – чиновник особливих доручень Міністерства фінансів, колежський радник, навчався в Царськосельському ліцеї в 1814 - 1820 роках разом із Алєксандром Пушкіним.
Його син Іван Олександрович з дружиною Марією Павлівною мали передові погляди, були надто освічені та належали до кола прогресивної інтелігенції.
Угрімови в Самчиках ведуть велику просвітню діяльність серед селян, місцевої повітової інтелігенції. Будують за свої кошти школу й наполовину утримують її. До школи набирали дітей із села які за відсутності занять допомагали по господарству. Дружина Марія відкриває в селі бібліотеку (одну із найперших у Волинській губернії), де син Олександр Угрімов в 1898-1900 роках читатиме пізнавальні лекції учням, селянам. В той час на Волині було всього 9 бібліотек, одна з яких в Самчиках. Під час революції бібліотеку розтягнули, багато книг попалили, деякі з них попали до приватних колекіцій або інших музеїв. Маєток відвідують визначні діячі науки, культури, освіти того часу з Києва, Петербурга, Москви, а також місцева інтелігенція - студенти, лірники, бандуристи. Влаштовуються концерти народної музики. Для місцевої церкви Угрімови офірують богослужебні книги, церковні речі тощо.
11. Альтанка
без имени-1960
Маєток продовжує традиції осередку культури краю, а Іван Угрімов стає відомим громадським діячем. Його обирають секретарем повітового предводителя дворян, почесним мировим суддею, губернським секретарем.
В Івана Олександровича було два сина - Борис був електромеханіком та Олександр агроном. Хлопці мали не меті електрифікацію села, але це їм не вдалося.
На початку ХХ ст. Іван Угрімов із-за сімейних обставин покидає маєток Самчики, виїздить до родової садиби брата Алєксєя в Орловській губернії «Васильєвскоє», де 1905 року проведе останні дні свого життя.
12. Китайський будиночок
без имени-2056
З 1902 року новим власником маєтку Самчики стає Михайло Петрович Шестаков (1856-1926). Це був освічений, розумний, діяльний господар, мав хороші навички в торгах. При купівлі, зі слів екскурсовода, він трішки схитрував і  купив його задешево 335 тис. срібних монет. На той час це було трішки за дешево. Маєток в той час був середнього рівня, але на середньому рівні він був найзаможнішим. Шестаков був людиною з передовими поглядами, він був капіталістом.Він розумів що потрібно щось виготовляти на продаж. Тому він відкриває гуральню,  виробляв 15 мільйонів літрів спирту, унікальна цифра на той час. Модернізував млин, має винокурний завод, цегельня в маєтку було мило,  молоко і сир, все на продаж.  Не гаючи часу розпочинає розбудовувати маєток – приводить його до вимог часу, застосовуючи новітні будівельні матеріали початку ХХ ст. Долучає до маєтку значний терен 2 га сільського майдану, заклавши тут ділянки французького регулярного парку, обводить маєток кам'яним муром-орогожею, з новим головним в’їздом – Брамою, на партері ставить фонтан, інше. М.П.Шестаков – людина нового часу, відомий громадський діяч, колекціонер творів мистецтва. Шестаков окрім Самчиків володів Турчинкою (станція Борова), селами Глубочок, Червона на Житомирщині.
Глибокої осені 1916 року Шестаков із зятем Логачовим виїздить до Києва, як було завжди (в Києві мав особняк на Шовковичній), але сам не усвідомлюючи, що в цей раз – назавжди. Його досвід буде затребуваний: за нової більшовицької влади працюватиме заступником управляючого “Цукротрестом” до дня смерті 06 червня 1926 року. Поховають його в Києві на Лук’янівському цвинтарі.
13.
без имени-1953-2

Маєток пустує до 1922 року. Інтер’єри палацу зазнають руйнувань. Загинуть десюдепорти у всіх залах палацу, загине у вогні (1918 р.) чудова скульптура фонтану, відіб’ють голови, руки в путті біля скульптур левів на Графських воротах, знищать герб Чечелів “Єліта” в тимпані фронтону парадного порталу, знімуть мистецькі стулки Графських воріт, на паливо піде найкращий паркет Круглої зали, забетонують вишукані балюстради ґанків бічних фасадів палацу…
Будівлі маєтку, в тому і числі палацу, використає місцевий радгосп під житло, клуб, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, в літній час – під піонерський табір. Для господарських потреб розберуть оранжерею, конюшню й каретну із мезоніном, будинок для службовців. Зазнає втрат маєток й під час Другої світової війни, особливо палац.
По війні радгосп знову господарює в маєтку. В 1956 році на його базі засновується Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція; наукові відділи розмістяться в будівлях маєтку. Дослідна станція влаштує в палаці агрохімлабораторію, хімікатами просякнуть стіни залів, пошириться грибок, котрий руйнує досьогодні дерев’яні конструкції.
У 1958 році знищується унікальний комплекс господарських споруд маєтку Хоєцьких початку ХVIII ст., побудованих в характері оборонної споруди. Подібних споруд в Україні не збереглося. Частково зруйновано первісну просторово-планувальну систему парку, знищено авторську композицію побудови пейзажу біля паркового фасаду, а в 1971 р. повністю, найкрасивіший елемент парку – альтанку (бельведер) та яр – рукотворний рельєф маєтку.
Блакитна або кругла кімната.
Найкрасивішою є Кругла (Голуба) вітальня з куполовидною стелею в середній частині парадної анфілади паркового фасаду. Антаблемент купола (склепіння) зали спирається на вісім струнких, полірованих під слонову кістку колон корінфського ордеру.
14.
без имени-2011

Кімната абсолютно кругла і якщо стояти в центрі(де знаходиться стіл) то своє відображення буде видно у всіх дзеркалах.
Архітрав антаблемента має два ряди рельєфного намиста над яким фриз з рослинного орнаменту (гротеску) і виступаючий карниз із зубців, волових очей кронштейнів і розеток. Куполовидну чашу стелі покриває рельєфна плетінка, поля якої заповненні розетками різної величини і форми. В радянські часи в  палаці була школа і вчителька посилала учня з рогаткою щоб той відбив кусок гіпсу яким було добре писати. Тому ліпнина має такий вигляд. Плетінка через декорований карниз переходить в гладенький блакитний плафон із плинучими хмарами й стрижами в польоті. Але зараз на фото їх не видно в 1964 році була реставрація і їх зафарбували.
15.
без имени-1993

В блакитному кольорі виконано все тло купола, лише плетінка й розетки – білі. Створюється враження неба, яке проглядається крізь плетиво решітки, а самі розетки – наче зорі на ньому. Купол не виглядає важким, а легким, плинучим у високості неба.
16.
без имени-2016

Стіни зали поллі і в підвалі знаходились грубки в яких під час прийомів палили дровами, також були каміни для обігрівання зали. В кімнаті було багато рослин які також потребували тепла. Навпроти вхідних дверей , в ліпному оздобленні – велике дзеркало.
Підлога – паркет із набору різних порід дерев рослинно-геометризованого візерунка. Урочисте, класичне звучання зали завершувала висока кришталева люстра. Архітектурне вирішення Круглої зали робило її урочистою і камерною одночасно: вона могла відігравати роллю театральної й танцювальної зали («воксалу», як говорили тоді), музичного салону («музичної вітальні»). В ній проводили бали різні прийоми, які тривали довго, до світанку.
17.
без имени-2009
Червона Кімната
Поряд, праворуч від Круглої зали знаходиться зала-їдальня (Червона, із-за основного кольору, або ж Велика), з чотирма вікнами й дверима. В одному із кутків стояв ватран (камін) з мармуру, неодмінна прикраса гостинних на західний взірець. Попід стелею зали, на виступаючий карниз з кронштейнів, розеток і волових очей опирається широка ввігнута смуга фризу з ліпним декором рослинного гротеску, що переривається в чотирьох місцях парними окриленими путті на червоному тлі.
18.
без имени-1981

На стелі – дві великі розетки. В залі знаходилися в міжвіконнях дзеркала, картини, в шафах порцеляна, на мармурових колонах стояли скульптури Діани й Флори, римські вази, англійський годинник фірми «Уардт» кінця XVIII ст. в центрі – розсувний стіл «сороконожка» і легкі стільці до нього.
19.
без имени-1973
Меблі сучасні, все було розкрадено, що не могли донести, викидали в річку. Є рояль зі слів працівника музею,  їх було випущено всього 10, два з яких на Україні. Один в музеї, інший у першого президента Кравчука. Твердження досить сумнівне.  Але як би там не було, цей інструмент подарував, викупив з приватної колекції, меценат, ім'я якого не розголошують.
20.
без имени-1972

Підлога в кімнаті частково збереглася в декількох місцях розібрана в часи революції, грілися нею. Те що залишилось в радянські часи зафарбували.
Римська кімната
В маєтку збереглася римська кімната, це була данина моді. В той час було популярним мати кімнату в грецькому стилі, єгипетському стилі.  Підлога в цій кімнаті не збереглася, ліпнина частково пошкоджена.  В ліпнині відтворені фрагменти одягу римських легіонерів, орли символізують розквіт Римської Імперії.
21.
без имени-2048
22.
без имени-2049
23.
без имени-2046

Колони це імітація мармуру. По сучасному їх називають "венеціанка". В середині колон пресована солома і дуб. Колони автентичні.
24.
без имени-2047

Зберігся розсувний стіл того часу і один стілець.
25.
без имени-2044

На стінах можна побачити фото господарів, а також гостей, це гості переважно початку 20 століття .  Самчики в той час були певним осередком культури в Україні.
26.
без имени-2041
27.
без имени-2029
Японська кімната.
Із зали Римської потрапляємо до кутової вітальні, що замикає анфіладу парадних залів західного напрямку, званої із-за фресок, що всуціль вкривають стіни від підлоги до стелі – Японською. Із кімнати через порте-фенетри і ганок (знищений в 1951 році) виходили до парку.
28.
без имени-2024

Фресковий живопис кімнати ділиться на три яруси. Нижній – панель з оздоблювальним візерунком; середній – повторюваний сюжет вазону хризантем в декоративних рамах; верхній – різні сюжети: дві картини із зображеннями самураїв епохи Едо з мечами катана і книгами, японку з парасолькою, журавля, різної форми декоративних драконів натуралістичного й стилізованого характеру, екзотичних метеликів, геометричних й рослинних взорів.
29.
без имени-2020
30.
без имени-2018
31.
без имени-2022

Купол кімнати має золотисте тло з драконами серед галузок і квітів. У ніші навпроти порте-фенетру знаходилася скульптура Будди.
32.
без имени-1965

На початку ХХ ст. (в совєтські часи) розпис кімнати забілили вапном і лише в 1958 році фрески відкрили й нефахово поновили їх мандрівні малярі.
33.
без имени-2035

Відомо, що мода на далекосхідне мистецтво розпочалася в Європі ще на початку XVIII ст., а в Російській імперії отримала новий «вибух» за царювання Єкатеріни ІІ. Від того часу в Україні не збереглося багато пам'яток такого характеру, а отже «Японська кімната» маєтку Самчики є єдиною пам’яткою тих смаків в мистецтві, що зародились в Європі.
Китайський будинок
Китайський будинок висотою трьох поверхів покритий чотирисхиловим шпилястим дахом, з рогами на кутах подібно до далекосхідних пагод, із флюгером на якому прорізні цифри «1814». Сьогодні архітектура цієї будівлі – еклектика. Фасади мають класицистичне оформлення, особливо цікаві наріжні оздоблення – крупні, ритмічно виступаючі русти, вікна у формах готики.
34. Вхід в підвальне приміщення китайського будинку.
без имени-2076
Будівля, з рисами орієнталістичної течії в архітектурі, цікава й у технологічному відношенні, як приклад влаштування в давнину холодильників. В центрі глибокого льоху вимуровано квадратну камеру, перекриту підлогою цоколя через отвір якої камера заповнювалася льодом з річки.
35. Полиці на яких зберігались продукти
без имени-2073
В стінах камери влаштовані ніші із полицями де зберігалися продовольчі припаси, що потребували холоду.
36.
без имени-2072

В підлозі кімнати де знаходився лід був водовідвід, по якому тала вода витікала в річку.
37.
без имени-2069

За кілька метрів від Китайського будинку стоїть найдавніша (з 1725р.) будівля маєтку, композиційно не зв’язана із садибним ансамблем. Це палац маєтку Хоєцьких, пізніше використовуваний під кухню. Зараз в приміщені лікарня, а до підвалу водять екскурсії.
38.
без имени-2057
39.
без имени-2066
40.
без имени-2065
41.
без имени-2063
42.
без имени-2060
43.
без имени-2059

Елементом топіарного мистецтва парку є Готична алея липи зеленої американської – еукльора, яка зачаровує глядача.
44.
без имени-2083
Гілки дерев тут декоровані так, що проростають лише ззовні, творячи  внутрішній «інтер'єр» алеї, подібний до готичних храмів. Алея вела первісно в дубняк викликаючи контрастність сприйняття розлогих дубів й струнких стовбурів лип. Не дивлячись на те, що майже біля ста років стоїть вона без догляду, її художньо-естетичний вплив на глядача лишився незаперечним. Тотожна алея зберігається в маєтку-резиденції Чарторийських в Пулавах (Польща) біля Готичного будинку.
без имени-2084
Кажуть, якщо загадати бажання і торкнутись першої та останньої липи з будь-якого боку, то бажання збудеться. Але бажання має бути реалістичне, не мільйон доларів:) В екскурсовода музею, бажання збулось.
В цілому, маєток справив дуже хороше враження. Мабуть тому, що я не очікував побачити і почути такого.   І хочу поїхати ще раз(кілька годин - мало). В той день була дуже спокійна погода і не було людей.  До цих пір на душі якийсь спокій і зачарованість цим місцем.
[Джерела]
http://kidinc.ru
http://prostir.museum/ua/topic/ProMuseum
http://km.goldenpages.ua
http://www.osobnyak.com.ua
http://www.museum-ukraine.org.ua
http://www.travelua.com.ua



Tags: Історія, Подорож, Україна
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 9 comments